1. Орфоепічний словник української мови

розстріляний

розстрі́ляний

[роус:тр’іл'анией]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстріляний — розстрі́ляний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розстріляний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розстріляти 1-3). || розстріляно, безос. присудк. сл. || у знач. ім. розстріляний, -ного, ч.; розстріляна, -ної, ж. Людина, яку розстріляли. 2》 у знач. прикм. Використаний при стрільбі (про гільзу від патрона і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розстріляний — РОЗСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розстріля́ти 1–3. Дев'ятнадцятирічний юнак Василь Чумак в листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (з наук. літ.); Земля зітхнула душно, тяжко, мов теж розстріляна була... (В. Словник української мови у 20 томах
  4. розстріляний — Розстрі́ляний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розстріляний — РОЗСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розстріля́ти 1 — 3. Дев’ятнадцятирічний юнак Василь Чумак в листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (Поезія.. Словник української мови в 11 томах