розстібати

РОЗСТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, рідше РОЗСТІ́БУВАТИ і рідко РОЗСТЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСТЕБНУ́ТИ, стебну́, сте́бнеш і рідко РОЗСТІБНУ́ТИ, стібну́, сті́бнеш, док., перех. Робити незастебнутим, роз’єднувати що-небудь застебнуте.

— Але ж палить,— скаржиться до Черниша один з його колег, капітан Засядько, розстібаючи комір (Гончар, III, 1959, 392);

Полюбувавшись обновою, Петрик враз затих, зітхнув і почав розстібати сорочку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 166);

Почав [становий] розстібувати мундира, пошарив під ним рукою і витяг із бокової кишені невеличку книжечку в чорній обгортці (Мирний, IV, 1955, 360);

Коли ж не стане на Ай-Петрі водить непманок мій Ахмет і зашнуровувать їм гетри або розстьобувать корсет? (Сос., І, 1957, 353);

Грицько вже розстебнув був шинелю, але.. знову став застібатись (Головко, II, 1957, 557);

Зірвала з себе [Лукія] що могла, чоловіка повернула лицем до себе, кожух розстібнула, сорочку зубами розірвала і рану, мокру від крові, зав’язала під рукою (Ле, Мої листи, 1945, 48);

// Виймати з петельок (гудзики, гаплики і т. ін.), розв’язувати, роз’єднувати застібки.

Рука його тяглася до сумки і то розстібала на ній ремінці, то знову застібала (Ю. Янов., IV, 1959, 82);

Марусі шуміло в голові. З якимось нахабним реготом розстібувала гудзики і скидала з себе одежу (Хотк., II, 1966, 147);

На помості з’явився товариш Григор. У благім пальті він, мабуть, дуже замерз, проте тільки вийшов на ганок, мерщій одкотив комір, ще й горішній гудзик біля горла розстебнув (Головко, II, 1957, 309);

Хлопець швидко розстібнув пряжки ременів (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 118).