розсудливість

РОЗСУ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. розсу́дливий.

Боярська служба.. поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість (Фр., VI, 1951, 11);

Для братів Маруся була непорушним авторитетом не лише через те, що була найстарша серед дітей, а й за свою розсудливість і правдивість (Добр., Очак. розмир, 1965, 204);

Вона негайно забувала про всяку розсудливість, коли потрапляла у воду (Донч., VI, 1957, 75);

Витримку, розсудливість і спокій Ми повинні завжди зберігать (Шер., Генерал Орленко, 1948, 36).