розтрушений
РОЗТРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтруси́ти.
Корови стояли чи лежали на старанно розтрушеній підстилці (Добр., Тече річка.., 1961, 264);
*Образно. Жінка зразу ж взялася за роботу. Вона збирала прутики, вітром розтрушені по стрісі, й затикала ними дірки (Томч., Готель.., 1960, 60);
// У знач. прикм.
За копицями, що стояли осторонь, лежало на землі ще вологе від дощу, розтрушене сіно (Томч., Готель.., 1960, 16);
// розтру́шено, безос. присудк. сл.
Дивлюсь,— подають не платформи, а закритий товарний вагон: на підлозі трохи соломи розтрушено (Мур., Бук. повість, 1959, 175).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розтрушений — розтру́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розтрушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтрусити. || розтрушено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтрушений — РОЗТРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розтруси́ти. Корови стояли чи лежали на старанно розтрушеній підстилці (С. Добровольський); * Образно. Жінка зразу ж взялася за роботу. Вона збирала прутики, вітром розтрушені по стрісі, й затикала ними дірки (М. Словник української мови у 20 томах
- розтрушений — Розтру́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)