1. Словник української мови в 11 томах

розтулити

РОЗТУЛИ́ТИ див. розтуля́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтулити — розтули́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розтулити — див. розтуляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розтулити — РОЗТУЛИ́ТИ див. розтуля́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. розтулити — (і) ро́та ((і) вуст) не розтули́ти. Промовчати, нічого не сказати. — А чому так? Чому хлопець вибирає (дівчину), га? — казала з запалом, наче я сперечався з нею, хоч я й рота не розтулив.— А чому дівчина не має права? (Є. Фразеологічний словник української мови
  5. розтулити — ВІДКРИВА́ТИ (знімаючи, відгортаючи якесь накриття, заслону з кого-, чого-небудь, робити його видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИ, ВІДСЛОНЯ́ТИ, ВІДСЛО́НЮВАТИ, ВІДТУЛЯ́ТИ, РОЗТУ́ЛЮВАТИ, РОЗТУЛЯ́ТИ, РОЗХИЛЯ́ТИ, ОГО́ЛЮВАТИ, ОГОЛЯ́ТИ. — Док. Словник синонімів української мови