розумно
РОЗУ́МНО.
1. Присл. до розу́мний.
— Писали люди вірші, та так розумно написали, що усяк їх повиучував (Кв.-Осн., II, 1956, 248);
Великі сиві очі з-під довгих чорних вій дивилися пильно і розумно (Коцюб., І, 1955, 14);
Ми в дружній живемо сім’ ї Розумно і багато (Рильський, III, 1961, 37);
Лісорозсадник виявився великим і дуже розумно спланованим господарством (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 106);
Треба наполегливо вчити людей, особливо молодь, розумно витрачати свій вільний час (Ком. Укр., 4, 1967, 63).
2. у знач. присудк. сл. Правильно, добре.
Що, ультиматум? Ну, так не можна, бо це не розумно і не критично (Коцюб., II, 1955, 438);
І хоч розумно було б не повертати, а їхати далі, додому,.. Андрій, проте, натягнув правий повід і, не спускаючи очей з людської валки, завернув звіздочолого за нею (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 52).
Значення в інших словниках
- розумно — (з розумом) мудро, розважно, розсудливо, тверезо. Словник синонімів Полюги
- розумно — розу́мно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- розумно — 1》 Присл. до розумний. 2》 у знач. присудк. сл.Правильно, добре. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розумно — РОЗУ́МНО. 1. Присл. до розу́мний. – Писали люди вірші, та так розумно написали, що усяк їх повиучував (Г. Квітка-Основ'яненко); Великі сиві очі з-під довгих чорних вій дивилися пильно і розумно (М. Словник української мови у 20 томах
- розумно — РОЗУ́МНО (у відповідності з вимогами розуму), РОЗСУ́ДЛИВО, МУ́ДРО, РОЗВА́ЖЛИВО, ТВЕРЕ́ЗО, РОЗВА́ЖНО рідше, РОЗСУ́ДНО рідше, ЗМУ́ДРА діал. Словник синонімів української мови