розхиляти

РОЗХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док., перех.

1. Відводити в різні боки, відхиляти набік, роз’єднувати що-небудь зімкнуте, з’єднане, дотичне.

Хлопці почали розхиляти бур’ян і вишукувати гніздо (Мирний, І, 1954, 246);

Старенький човен стояв поблизу, розхиливши молоденькі очерета й ситняги (Ле, Опов.., 1950, 191);

// Розставляти, розводити в сторони (руки, ноги, крила).

Лукаш, розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче її поцілувати (Л. Укр., III, 1952, 236);

*Образно. Старий ганок розхилив свої стовпи внизу, наче розставив од старості ноги, щоб міцніше встояти (Н.-Лев., І, 1956, 167).

2. Розкривати, розчиняти (що-небудь закрите, зачинене).

— Дивіться,— каже [Олекса], — тату, які нагороди в Семенка. Розхиляє у нього на грудях халата, а там чотири медалі й орден (Мур., Бук. повість, 1959, 258);

// Розкривати, розтуляти (очі, уста і т. ін.).

Донька розхилила великі очі (Стеф., Вибр., 1949, 231);

// Розпускати, розгортати (що-небудь згорнуте, стулене).

Стуляють [деякі квіти] свої чашки вдень, щоб сонце не виссало з них пахощів, і розхиляють їх аж вечором (Фр., IV, 1950, 354).

3. спец. Розсовувати, розставляти на певну відстань кінці чого-небудь (циркуля, ножиць і т. ін.).

Розхиляти циркуль.

4. Розпрямляти, розгинати що-небудь зігнуте, нахилене.

Розхиляти спину.

5. Розкидати, простягати широко в сторони.

Дуб розхилив своє гілля.

6. Примушувати сильно колихатися, хитатися; розгойдувати.

Вітер жито розхиляє (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

розхиляти

Значення в інших словниках