розхитаний
РОЗХИ́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхита́ти.
— Вітаю вас, вітаю, панове! — закрутився старий Фрідман по хаті, підставляючи одним єдиний стілець, на якого не всякий зважився б сісти,— такий він був старий і розхитаний (Кол., Терен.., 1959, 130);
— В нас є ще такі співаки, як ось Загоруйко, йому ніякі ноти не закон, дисципліна голосу розхитана зовсім… (Гончар, І, 1954, 446).
2. у знач. прикм. Який неміцно тримається, хитається; нестійкий, хиткий.
Рипнули старі, розхитані двері, й до хати увійшла Уляна Григорівна (Добр., Очак. розмир, 1965, 99);
За кілька хвилин солдати, грюкаючи, втягнули до залу кілька розхитаних, обламаних парт (Гончар, IV, 1959, 183);
У коридорі стояла тиша, гомоніли тільки колеса на розхитаних рейках (Панч, О. Пархом., 1939, 65).
3. у знач. прикм., перен. Доведений до стану занепаду; розладнаний, ослаблений.
Царизм всіма силами домагався утвердити розхитаний авторитет своєї влади — в’язниці, страти і шибениці були єдиними аргументами проти визвольного руху мас (З глибин душі, 1959, 59);
// Слабий від хвороби, зіпсований (про сили, здоров’я, нерви і т. ін.).
Виплакавшись, незчувся [Микола], як заснув. Дали себе знати недоспані ночі, і виснажлива праця, і недоїдання, і розхитані нерви (Гжи-цький, Вел. надії, 1963, 88).
4. у знач. прикм. Неспокійний, розбурханий (про море, хвилі і т. ін.).
Він був як скеля серед розхитаних хвиль, що мали надію спинити на ній свій біг та знайти рівновагу (Коцюб., II, 1955, 97).
Значення в інших словниках
- розхитаний — розхи́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розхитаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розхитати. 2》 у знач. прикм. Який неміцно тримається, хитається; нестійкий, хиткий. 3》 у знач. прикм., перен. Доведений до стану занепаду; розладнаний, ослаблений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розхитаний — РОЗХИ́ТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розхита́ти. – Вітаю вас, вітаю, панове! – закрутився старий Фрідман по хаті, підставляючи одним єдиний стілець, на якого не всякий зважився б сісти, – такий він був старий і розхитаний (П. Словник української мови у 20 томах
- розхитаний — I. ХИСТКИ́Й (який хитається з боку на бік або згори донизу), ХИТКИ́Й, ХИБКИ́Й, ХИТЛИ́ВИЙ розм., ХИТЛЯ́ВИЙ розм., ВИХЛЯ́СТИЙ розм., ВИХЛЮВА́ТИЙ діал.; РОЗХИ́ТАНИЙ (який став хистким); ХИТНИ́Й техн. (який має здатність хитатися). Словник синонімів української мови
- розхитаний — Розхи́таний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)