1. Словник української мови в 11 томах

розхлюпаний

РОЗХЛЮ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розхлю́пати.

Він ще постояв трохи,.. поглядаючи на криницю, на розлиту та розхлюпану воду кругом криниці (Н.-Лев., VI, 1966, 307);

*Образно. Збуджена пережитим, сповнена хвилюючим, не розхлюпаним почуттям, Лариса писала: «Школо рідна моя!.. Ти для мене все…» (Цюпа, Краяни, 1971, 319).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розхлюпаний — розхлю́паний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розхлюпаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розхлюпати. || розхлюпано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розхлюпаний — РОЗХЛЮ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розхлю́пати. Він ще постояв трохи, .. поглядаючи на криницю, на розлиту та розхлюпану воду кругом криниці (І. Нечуй-Левицький); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. розхлюпаний — Розхлю́паний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)