розхмарювати
РОЗХМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗХМА́РИТИ, рю, риш, док.
1. неперех., безос. Зникати з обрію (про хмари).
2. перех., перен., розм. Осявати, освітлювати що-небудь.
Є в народі приказка така, Що й дідам дорогу-путь розхмарює: Той, хто воду п’є з молодика, — Не постаріє! (Бичко, Простота, 1963, 47).
3. перех., перен. Робити кого-небудь радісним, привітним; надавати радісного, веселого виразу чомусь;
// Робити ненасупленим, непохмурим.
Може, тому, що усмішка в нього була така тиха й ясна, може, тому, що тепло гладило сонце і все навколо раділо,— Мирон розхмарював брови й теж посміхавсь (Головко, І, 1957, 136).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розхмарювати — розхма́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розхмарювати — -юю, -юєш, недок., розхмарити, -рю, -риш, док. 1》 неперех., безос.Зникати з обрію (про хмари). 2》 перех., перен., розм. Осявати, освітлювати що-небудь. 3》 перех., перен. Робити кого-небудь радісним, привітним; надавати радісного, веселого виразу чомусь. || Робити ненасупленим, непохмурим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розхмарювати — РОЗХМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗХМА́РИТИ, рю, риш, док. 1. без дод., безос. Зникати з обрію (про хмари). Надворі розхмарило. 2. що, перен., розм. Осявати, освітлювати що-небудь. Словник української мови у 20 томах