розхмарюватися
РОЗХМА́РЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗХМА́РИТИСЯ, иться, док.
1. Ставати ясним, безхмарним (про небо, обрій і т. ін.).
Морозно. І небо розхмарилось — зорями глянуло (Головко, І, 1957, 153);
// безос. Зникати з обрію, розходитися (про хмари).
[2-й чоловік:] Обсушились би ще трохи, доки зовсім розхмариться (Кроп., II, 1958, 493).
2. перен., розм. Розвіюватися, зникати.
— Спи, мамо!.. Хай уві сні уста твої всміхнуться — і розхмариться смуток (Головко, І, 1957, 55).
3. перен. Ставати радісним, привітним.
Поздоровкався [Давид] з батьком. Той навіть аж розхмарився, та хіба на мить, — знов брови обважніли й нависли (Головко, II, 1957, 20);
// Набувати радісного, веселого виразу.
— Ти вже йдеш? — поквапно спитала Оля, боячись, що Сашко піде кудись і вона не скаже йому оті слова, від яких його похмуре обличчя неодмінно має розхмаритись (Юхвід, Оля, 1959, 53).
Значення в інших словниках
- розхмарюватися — розхма́рюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розхмарюватися — див. випогоджуватися; розгодинюватися Словник синонімів Вусика
- розхмарюватися — -юється, недок., розхмаритися, -иться, док. 1》 Ставати ясним, безхмарним (про небо, обрій і т. ін.). || безос. Зникати з обрію, розходитися (про хмари). 2》 перен., розм. Розвіюватися, зникати. 3》 перен. Ставати радісним, привітним. || Набувати радісного, веселого виразу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розхмарюватися — РОЗХМА́РЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗХМА́РИТИСЯ, иться, док. 1. Ставати ясним, безхмарним (про небо, обрій і т. ін.). Морозно. І небо розхмарилось – зорями глянуло (А. Головко); // безос. Зникати з обрію, розходитися (про хмари). Словник української мови у 20 томах