розцвічений
РОЗЦВІ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розцвіти́ти.
Тихо скидають листя розцвічені осінню дерева (Мист., 3, 1967, 40);
Платон.. дивиться на грядки, розцвічені маками (Цюпа, Грози.., 1961, 291);
Багато будинків були розцвічені прапорами (Гур., Наша молодість, 1949, 222);
Сонце кожному хлопцеві й дівчині Роздає золоті промінці, І вони, щирим сміхом розцвічені, Пломеніють на кожнім лиці (Бичко, Вогнище, 1959, 133);
// розцві́чено, безос. присудк. сл.
Велике епічне полотно [роман С. Скляренка «Святослав»] щедро розцвічено барвистими пейзажами (Рад. літ-во, 5, 1961, 99).
2. у знач. прикм. Кольоровий, барвистий.
Космацька писанка пройшла биту дорогу історії — від природного кольору яйця до розцвіченої гуцульської крашанки, виповненої багатим малюнком, орнаментом (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 52);
// Різнобарвний.
Здмухнувши цей порох з розцвічених карт, Де жовті й зелені лежать суходоли, Раптово на чийсь несподіваний жарт Всміхнеться тихцем чоловік срібночолий (Бажан, І, 1946, 144).
Значення в інших словниках
- розцвічений — розцві́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розцвічений — див. прикрашений Словник синонімів Вусика
- розцвічений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розцвітити. || розцвічено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Кольоровий, барвистий. || Різнобарвний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розцвічений — РОЗЦВІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розцвіти́ти. Тихо скидають листя розцвічені осінню дерева (з наук. літ.); Платон .. дивиться на грядки, розцвічені маками (І. Цюпа); Багато будинків були розцвічені прапорами (О. Словник української мови у 20 томах
- розцвічений — БАРВИ́СТИЙ (насичений різними яскравими барвами), БА́РВНИЙ рідше, КОЛЬОРИ́СТИЙ розм., КВІТЧА́СТИЙ поет., ПИ́ШНИЙ підсил., ПИШНОБА́РВНИЙ підсил. поет., РОЗЦВІ́ЧЕНИЙ підсил. Ліс стояв різнокольоровий, барвистий (О. Словник синонімів української мови