розчарування
РОЗЧАРУВА́ННЯ, я, с. Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь.
В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (Коцюб., III, 1956, 281);
Яке ж було його розчарування, коли він незабаром дізнався, що Ягідка зовсім неписьменний (Гончар, III, 1959, 343).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчарування — розчарува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розчарування — [рожчаруван':а і рошчаруван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- розчарування — -я, с. Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчарування — РОЗЧАРУВА́ННЯ, я, с. Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь. В хвилини розчарування та розпуки мене .. рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Словник української мови у 20 томах
- розчарування — ЗНЕВІ́РА (втрата віри в кого-, що-небудь), ЗНЕВІ́Р'Я, РОЗЧАРУВА́ННЯ, НЕДОВІ́РА рідко. Кожен рух його тіла, кожна риска на його маленькому, задубілому на степових вітрах обличчі видавала зневіру й розчарування (Ю. Словник синонімів української мови
- розчарування — Розчарува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)