1. Словник української мови у 20 томах

розчарування

РОЗЧАРУВА́ННЯ, я, с.

Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь.

В хвилини розчарування та розпуки мене .. рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Коцюбинський);

Яке ж було його розчарування, коли він незабаром дізнався, що Ягідка зовсім неписьменний (О. Гончар);

Часто [від прослуханої пісні] приходить розчарування, бо замість сприймання мелодії наша увага раз у зраз фіксує різні недоладності (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчарування — розчарува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розчарування — [рожчаруван':а і рошчаруван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  3. розчарування — -я, с. Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розчарування — ЗНЕВІ́РА (втрата віри в кого-, що-небудь), ЗНЕВІ́Р'Я, РОЗЧАРУВА́ННЯ, НЕДОВІ́РА рідко. Кожен рух його тіла, кожна риска на його маленькому, задубілому на степових вітрах обличчі видавала зневіру й розчарування (Ю. Словник синонімів української мови
  5. розчарування — Розчарува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розчарування — РОЗЧАРУВА́ННЯ, я, с. Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь. В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (Коцюб. Словник української мови в 11 томах