розшук
РО́ЗШУК, у, ч.
1. Дія за знач. розшука́ти, розшу́кувати.
Тепер не було вже ніяких сумнівів у тому, що він заблудився.. Провадили розшуки далі (Донч., II, 1956, 67);
Швейк саме збирався на розшук будь-якого пінчера, коли подзвонила якась молода дама і побажала говорити з поручником Лукашем (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 163).
2. юр. Система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник, викраденого майна і т. ін.
3. тільки одн. Відділ міліції, що займається розкриттям злочинів, запобіганням злочинності і виявленням злочинців.
[Мальванов:] Ми зараз заявимо в розшук, і речі, я певен, знайдуться (Коч., II, 1956, 18).
∆ Ка́рний ро́зшук — те саме, що ро́зшук 3.
— Одного разу нас.. обікрали.. З карного розшуку привезли собаку. Він знайшов наші речі (Трубл., І, 1955, 97).
Значення в інших словниках
- розшук — ро́зшук іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розшук — див. ПОШУК. Словник синонімів Караванського
- розшук — -у, ч. 1》 Дія за знач. розшукати, розшукувати. 2》 юр.Система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник, викраденого майна і т. ін. 3》 тільки одн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розшук — РО́ЗШУК, у, ч. 1. Дія за знач. розшука́ти, розшу́кувати. Тепер не було вже ніяких сумнівів у тому, що він заблудився .. Провадили розшуки далі (О. Донченко); Як закінчилась метушня з розшуками дівчат, почали хлопці через вогонь стрибати... (О. Словник української мови у 20 томах
- розшук — Ро́зшук, -ку, в -ку; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)