розшулічити
РОЗШУЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, діал. Розібрати, зрозуміти.
Насилу я розшулічив, де їй край (Сл. Гр.);
[Грицько:] Отак прийдеться до чого-небудь, не розшулічиш сам — пішов до їх, то зразу й розкажуть (Мирний, V, 1955, 150).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розшулічити — розшулі́чити дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- розшулічити — див. зрозуміти Словник синонімів Вусика
- розшулічити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка, діал. Розібрати, зрозуміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розшулічити — РОЗШУЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що і без дод., діал. Розібрати, зрозуміти. Насилу я розшулічив, де їй край (Сл. Б. Грінченка); [Грицько:] Отак прийдеться до чого-небудь, не розшулічиш сам – пішов до їх [них], то зразу й розкажуть (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- розшулічити — Розшулічити, -чу, -чиш гл. Разобрать, понять. Черк. у. Насилу я розшулічив, де їй край. Верхноднѣпр. у. Вештався Петро, поки не розшулічив головою, що нема чого й вештатись. Словник української мови Грінченка