розігрітий

РОЗІГРІ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розігрі́ти.

Дихнув [хлопець] пречистим повітрям, насиченим теплою парою, розігрітою в лісі живицею (Фр., III, 1950, 8);

Ми снідали на полі принесеним із собою і розігрітим тут же кулішем (Смолич, І, 1947, 123);

Одеколон, пудра, грим, розігріте від танку жіноче тіло — всі запахи змішалися докупи (Ю. Янов., II, 1958, 159);

За святковим столом сиділо чимало уже розігрітих хмелем гостей (Стельмах, І, 1962, 329);

// У знач. прикм.

Пахне свіжої глиці розігріта смола (Голов., Близьке.., 1948, 146);

Розігріта кров Мов молотами стукала у жилах (Фр., XIII, 1954, 207).

2. у знач. прикм. Який розігрівся, став збудженим унаслідок чого-небудь.

Любов Прохорівна вечорами лишала паранджу у сусідових жінок, молодих дехканок, і поверталася додому веселою, розігрітою (Ле, Міжгір’я, 1953, 83).