роз’ярятися

РОЗ’ЯРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., РОЗ’ЯРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, дек. Розлютовуватися, ставати дуже злим.

Розсердився [Ентелл] і роз’ярився. Аж піну з рота попустив (Котл., І, 1952, 98);

Гаркуша, роз’ярившись, поспішив витурити Тимоху за двері (Гончар, І, 1959, 35);

[Солдат:] Не йдіть. Ніхто вас слухати не буде. Народ роз’ярився (Корн., І, 1955, 180).