роз’їдатися

РОЗ’ЇДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗ’Ї́СТИСЯ, ї́мся, їси́ся, док.

1. розм. Надмірно споживаючи їжу, ставати повним, огрядним.

Ми голодом не моримось, хоть, звичайне, і не роз’їдаємось без пуття (Л. Укр., V, 1956, 130);

// на чому, зневажл. Від ситого, безтурботного життя ставати ледачим.

— Погано стережете моє добро. Роз’їлися на спокійних харчах (Стельмах, І, 1962, 92).

2. тільки док. Захопитися споживанням їжі;

// Почати кусати, ранячи жалом або хоботком (про комах і т. ін.).

Зворушені оси роз’їлися, стали жалити малого сироту (Ков., Тв., 1958, 79).

3. тільки недок. Пас. до роз’їда́ти 1, 2, 4.