роз’їжджений

РОЗ’Ї́ЖДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роз’ї́здити.

2. у знач. прикм. Уторований частою їздою (про дорогу, шлях і т. ін.).

За півгодини роз’їждженою лісовою дорогою мчав на грузовиках взвод Білогруда (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 316);

Курною, роз’їждженою дорогою, плавно похитуючись на високих ресорах, м’яко котився ридван (Мушк., Серце.., 1962, 316).

3. у знач. прикм. Який зіпсувався, став непридатним для проїзду від надмірної вологи і частої їзди (про дорогу, шлях і т. ін.).

Йшли [полонянки] під дощем, по роз’їждженій, грузькій дорозі (Хижняк, Тамара, 1959, 163);

Вулиця збігала вниз крутим, роз’їждженим і слизьким спуском, а потім вибігала на вузький дерев’яний місток (Коз., Гарячі руки, 1960, 120).