1. Словник української мови в 11 томах

роз’їжджувати

РОЗ’Ї́ЖДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗ’Ї́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., перех., рідко.

1. Частою їздою торувати, укочувати, робити придатним для проїзду (дорогу, шлях і т. ін.).

2. Псувати, робити непридатним для проїзду (дорогу, шлях і т. ін.).

Роз’їздили греблю (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роз’їжджувати — Роз’ї́жджувати, -ї́жджую, -ї́жджуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)