ростити

РОСТИ́ТИ, рощу́, рости́ш, недок., перех.

1. Вирощувати, розводити що-небудь.

Лукаш усе садовину ростив та кохав, та тим собі й тішився (Вовчок, VI, 1956, 227);

Той, хто любить паростки кленові, Хто діброви молоді ростить, Сам достоїн людської любові, Бо живе й працює — для століть! (Рильський, III, 1961, 14);

Для майбутніх садів він ростив дерева (Нагн., Вибр., 1957, 121).

2. Ходити за ким-небудь, доглядати когось, турбуючись про здоров’я, виховання, розвиток, харчування і т. ін.

— Доню моя, доню моя, Цвіте мій рожевий! Як ягодку, як пташечку, Кохала, ростила (Шевч., І, 1963, 26);

[Печариця:] Батько — велике слово, велика річ! Він тебе годував, ростив… на добру путь напучував… (Мирний, V, 1955, 163);

Ростила сина, викохувала, маленьким в любистку та м’яті купала (Коз., Вибр., 1957, 107);

Як би він хотів мати зараз тиху Миронову судьбу. Непомітно жити біля такого ставочка, ходити за плугом, ростити дітей і забути усе-усе на світі (Стельмах, II, 1962, 74);

— Мої товариші сильніші за мене, бо їх ростили батьки — робітники та селяни… (Хотк., І, 1966, 175);

// Сприяти вдосконаленню, розвиткові кого-, чого-небудь.

Комуністична партія дбайливо ростить учасників нового патріотичного руху, веде серед них велику виховну роботу (Ком. Укр., 6, 1961, 25);

Він сидить з блокнотом та олівцем в руках і дивиться на свою роту, яку плекав, навчав, ростив, як мати своїх дітей (Гончар, III, 1959, 114);

Слава партії і комсомолу, Що ростять і виховують нас! (100 пісень.., 1946, 161);

// який. Розвивати в комусь які-небудь риси характеру, поведінки і т. ін.

І синів ти відважних ростила не для горя, тортур і ярма (Сос., II, 1958, 215).

3. перен. Безперервно збільшувати кількість, обсяг, розмір і т. ін.

І сорочку, і штани,.. і рушники на стінах у хаті ростила, ткала, шила, а потім і прала щотижня моя мати (Минко, Моя Минківка, 1962, 56);

// Посилювати, зміцнювати що-небудь.

От стоїть він і ростить злобу в собі (Хотк., II, 1966, 252);

І кожен з нас в душі ростив бажання Іти вперед, на захід, до мети! (Бойко, Про 17 літ, 1958, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ростити — рости́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ростити — Вирощувати, розводити; (дітей) виховувати, кохати, викохувати; (злобу) плекати. Словник синонімів Караванського
  3. ростити — Виростити, викохувати, винянчувати, випестувати, виплекати, вирощувати, виходжувати, нянчити, пестити Словник синонімів Вусика
  4. ростити — [роститие] роушчу, -стиш, -стиемо, -стиете; нак. -сти, роус'т'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. ростити — рощу, ростиш, недок., перех. 1》 Вирощувати, розводити що-небудь. 2》 Ходити за ким-небудь, доглядати когось, турбуючись про здоров'я, виховання, розвиток, харчування і т. ін. || Сприяти вдосконаленню, розвиткові кого-, чого-небудь. || який. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ростити — РОСТИ́ТИ, рощу́, рости́ш, недок. 1. що. Вирощувати, розводити що-небудь. Лукаш усе садовину ростив та кохав, та тим собі й тішився (Марко Вовчок); Той, хто любить паростки кленові, Хто діброви молоді ростить, Сам достоїн людської любові... Словник української мови у 20 томах
  7. ростити — хоч трава́ не рости́. Абсолютно байдуже. Дурний хазяїн каже: “На наш вік буде, а після нас хоч трава не рости” (Укр.. присл..); — Захиститися,— а там хоч трава не рости!.. Ученим можеш не бути, а кандидатом — зобов’язаний (П. Фразеологічний словник української мови
  8. ростити — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови
  9. ростити — Рости́ти, рощу́, -сти́ш, -стя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ростити — Рости́ти, -щу́, -сти́ш гл. Растить. Як ягідку, як пташечку кохала, ростила. Шевч. Ростив теличку цілу зіму и літо, а потім продав. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка