1. Словник української мови в 11 томах

рота

РО́ТА, и, ж. Військовий підрозділ, що входить до складу батальйону.

Брянський стрибнув у глибоку траншею, що вела до стрілецьких рот (Гончар, III, 1959, 40);

Рота лейтенанта Шрама зайняла оборону вночі (Собко, Шлях.., 1948, 43);

Одного ранку з гори Семен побачив роту червоноармійців на лижах (Сміл., Зустрічі, 1936, 204);

// перен., кого. Про велику кількість людей.

Тут рота косарів з гребцями Йшли битись з косами, з граблями, Ніхто од бою не цуравсь (Котл., І, 1952, 182);

Вийшла козачка за ворота — Сидить жінок ціла рота (Чуб., V, 1874, 1171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рота — Ро́та: — клятва, присяга [6] Словник з творів Івана Франка
  2. рота — ро́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. рота — вій., сотня; п-к РОТНИЙ як ім., командир роти; у. сотенний, сотник. Словник синонімів Караванського
  4. рота — -и, ж. Військовий підрозділ, що входить до складу батальйону. || перен., кого. Про велику кількість людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рота — Сотня Словник чужослів Павло Штепа
  6. рота — РО́ТА, и, ж. Військовий підрозділ, що входить до складу батальйону. Брянський стрибнув у глибоку траншею, що вела до стрілецьких рот (О. Гончар); Рота лейтенанта Шрама зайняла оборону вночі (В. Словник української мови у 20 томах
  7. рота — Присяга Словник застарілих та маловживаних слів
  8. рота — ро́та (польс. rota, від старофранц. rote) основний підрозділ у піхотних (мотострілецьких), танкових та інших військах. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. рота — Ро́та, -ти; ро́ти, рот Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. рота — (лат. — колесо) Вікно круглої форми. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. рота — Ро́та, -ти ж. Рота. Всі роти, полки у поход пішли. Чуб. V. 971. Вийшла козачка за ворота, — сидить жінок ціла рота. Чуб. V. 1171. Словник української мови Грінченка