рум’яно

РУМ’Я́НО¹. Присл. до рум’я́ний 2.

Панич зніяковів — і спалахнув рум’яно, Мов хмарка, що зорю зустріла раннім-рано (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 31);

Сонце виблискує рум’яно.

РУМ’ЯНО² див. румя́на.