рум’янок

РУМ’Я́НОК¹, нку, ч.

1. розм. Те саме, що рома́шка 1.

Правлячи війям, Дмитро здає назад воли, і віз викочується на невелике, заросле моріжком і рум’янком подвір’я (Стельмах, II, 1962, 406);

Пахло першими росами й рум’янком (Вільде, На порозі, 1955, 40).

2. діал. Ромен (у 2 знач.).

РУМ’Я́НОК², нку, ч., розм., рідко. Те саме, що рум’я́нець 1.

Ксеня набирала воду навмисне повільно, щоб трохи зійшов з обличчя рум’янок (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 64).