1. Словник української мови в 11 томах

рунути

РУ́НУТИ, ну, неш, док., діал.

1. Рушити.

Ступив у золот стремінь князь Ігор, І у поле рунув (Федьк., I, 1960, 212).

2. Повалитися, упасти.

У кімнаті панував якийсь напружений настрій, мов тут поблизу навантажили страшенною вагою мармурову колону й оце ждуть, коли вона трісне й завалиться, а разом з нею руне й цілий будинок (Хотк., І, 1966, 160).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рунути — ру́нути дієслово доконаного виду рушити діал. Орфографічний словник української мови
  2. рунути — -ну, -неш, док., діал. 1》 Рушити. 2》 Повалитися, упасти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рунути — РУ́НУТИ, ну, неш, док., діал. 1. Рушити. Ступив у золот стремінь князь Ігор І у поле рунув (Ю. Федькович). 2. Повалитися, упасти. У кімнаті панував якийсь напружений настрій, мов тут поблизу навантажили страшенною вагою мармурову колону й оце ждуть... Словник української мови у 20 томах
  4. рунути — I. УПА́СТИ (ВПА́СТИ) (втративши рівновагу, опору), ПА́СТИ, ПОВАЛИ́ТИСЯ, ЗВАЛИ́ТИСЯ, ПЕРЕКИ́НУТИСЯ, ПОКОТИ́ТИСЯ, БЕРКИ́ЦНУТИ (БЕРКИ́ЦЬНУТИ) розм., БЕРКИ́ЦНУТИСЯ (БЕРКИ́ЦЬНУТИСЯ) розм., ПОЛЕТІ́ТИ розм., ПОСУ́НУТИСЯ розм., ЗАГУДІ́ТИ (ЗАГУСТИ́) розм. Словник синонімів української мови