1. Словник української мови в 11 томах

рупити

РУ́ПИТИ, ить; мн. ру́плять; недок., діал. Цікавити.

Що кому рупить, той про те і лупить (Номис, 1864, № 9752);

Він закриється очима й плечима, йому ніщо не рупить (Барв., Опов.., 1902, 276).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рупити — ру́пити дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. рупити — -ить; мн. руплять; недок., діал. Цікавити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рупити — РУ́ПИТИ, ить; мн. ру́плять; недок., що і без дод., діал. Цікавити. Що кому рупить, той про те і лупить (Номис); Він закриється очима й плечима, йому ніщо не рупить (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
  4. рупити — ЦІКА́ВИТИ кого (привертати чиюсь увагу, викликати інтерес), ЗАЦІКА́ВЛЮВАТИ, ІНТЕРЕСУВА́ТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИ, РУ́ПИТИ кому, діал.; ІНТРИГУВА́ТИ (загадковістю, неясністю, таємничістю). — Док.: заціка́вити, заінтересува́ти, прива́бити, заінтригува́ти. Словник синонімів української мови