рупор
РУ́ПОР, а, ч.
1. Труба у вигляді зрізаного конуса або піраміди для посилення звуку.
[Голос покликача судового (в рупор):] Народе римський! Суд спокою просить! (Л. Укр., II, 1951, 524);
Безпалько по хаті пройшовся. Став перед грамофоном, що в кутку на столику, з великим синім рупором (Головко, Бур’ян, 1946, 39);
// розм. Те саме, що гучномо́вець.
З берега, в проміжках від залпу до залпу, линув з рупора голос Гальванеску (Смолич, І, 1958, 100).
Скла́сти доло́ні (доло́ню) ру́пором — нещільно стулити долоні або злегка зігнути долоню і прикладати до рота або вуха (вух) для посилення звуку.
Він склав долоні рупором і на весь голос гукнув: — Ка-атя! (Собко, Нам спокій.., 1959, 8).
2. перен., книжн. Виразник чиїхось ідей, думок, почуттів і т. ін.
Вже із зображення зовнішності героїв зразу відчувається, кого автор любить і кого не любить. І проте дійові особи не стають у Панаса Мирного рупорами його власних думок і почуттів (Від давнини.., І, 1960, 379).
Значення в інших словниках
- рупор — ру́пор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- рупор — (посилювач звуку) мегафон, г. голосник; ЖМ. гучномовець; (ідей) виразник. Словник синонімів Караванського
- рупор — -а, ч. 1》 Труба у вигляді зрізаного конуса або піраміди для посилення звуку. || розм. Те саме, що гучномовець. 2》 перен., книжн. Виразник чиїхось ідей, думок, почуттів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рупор — Гучномовка Словник чужослів Павло Штепа
- рупор — РУ́ПОР, а, ч. 1. Труба у вигляді зрізаного конуса або піраміди для посилення звуку. [Голос покликача судового (в рупор):] Народе римський! Суд спокою просить! (Леся Українка); Безпалько по хаті пройшовся. Словник української мови у 20 томах
- рупор — ВИРА́ЗНИК (той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання тощо), ПРЕДСТАВНИ́К, НОСІ́Й, ПОСЛАНЕ́ЦЬ, СИН поет., РЕ́ЧНИК книжн., РУ́ПОР книжн.; ПОБО́РНИК, ЗАХИСНИ́К (той, хто захищає якісь ідеї, суспільні погляди тощо). З усіх кошових.. Словник синонімів української мови
- рупор — Ру́пор, -ра; -пори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)