рупор

ВИРА́ЗНИК (той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання тощо), ПРЕДСТАВНИ́К, НОСІ́Й, ПОСЛАНЕ́ЦЬ, СИН поет., РЕ́ЧНИК книжн., РУ́ПОР книжн.; ПОБО́РНИК, ЗАХИСНИ́К (той, хто захищає якісь ідеї, суспільні погляди тощо). З усіх кошових.. Сірко був найяскравішим виразником інтересів народних мас (І. Шаповал); Це (П. Грабовський) був представник нової думки (з журналу); Всі ми звикли дивитись на кобзаря як на носія правди та істини (П. Тичина); У високому палаці над Віслою.. не раз лунали схвильовані голоси посланців дружби (С. Журахович); Щоб усі слов'яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т. Шевченко); Він (В. Стефаник) став речником трудового народу, його болю, гніву, його протесту, його надій (з газети); Можливо, що.. Нечуй-Левицький намагався зробити Радюка (в романі "Хмари") рупором власних ідей (О. Білецький); Вічним революціонером,.. мужнім поборником братерства і свободи називає світ великого сина України Івана Франка (з газети); Народи світу! В боротьбі мужайтеся! З захисниками Правди ви сходжайтеся! (П. Тичина).

ГУЧНОМО́ВЕЦЬ (пристрій для відтворення радіопередач), РАДІОРЕПРОДУ́КТОР, РЕПРОДУ́КТОР, РУ́ПОР розм.; ДИНА́МІК (електродинамічний). Біля клубу гримів гучномовець, з Великого театру транслювали концерт (О. Гончар); Чути з репродуктора якесь (не розібрати слів) оголошення диктора (А. Головко); Механічний шум із рупора зв'язував товариство з культурними центрами всесвіту (Ю. Шовкопляс); Динамк хрипв трщав (Д. Ткач).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рупор — ру́пор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рупор — (посилювач звуку) мегафон, г. голосник; ЖМ. гучномовець; (ідей) виразник. Словник синонімів Караванського
  3. рупор — -а, ч. 1》 Труба у вигляді зрізаного конуса або піраміди для посилення звуку. || розм. Те саме, що гучномовець. 2》 перен., книжн. Виразник чиїхось ідей, думок, почуттів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рупор — Гучномовка Словник чужослів Павло Штепа
  5. рупор — РУ́ПОР, а, ч. 1. Труба у вигляді зрізаного конуса або піраміди для посилення звуку. [Голос покликача судового (в рупор):] Народе римський! Суд спокою просить! (Леся Українка); Безпалько по хаті пройшовся. Словник української мови у 20 томах
  6. рупор — Ру́пор, -ра; -пори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рупор — РУ́ПОР, а, ч. 1. Труба у вигляді зрізаного конуса або піраміди для посилення звуку. [Голос покликача судового (в рупор):] Народе римський! Суд спокою просить! (Л. Укр., II, 1951, 524); Безпалько по хаті пройшовся. Словник української мови в 11 томах