1. Словник української мови в 11 томах

руський

РУ́СЬКИЙ, а, е.

1. розм. Те саме, що росі́йський.

Гей, ніде нема такої,— Гордимося ми,— І красивої і злої Руської зими! (Шпак, Вибр., 1952, 139);

// у знач. ім. ру́ський, кого, ч.; ру́ська, кої, ж. Людина російської національності.

За окремим столом похмуро обідав руський і боязко позирав навкруги (Коцюб., II, 1955, 292);

Бачиш — руський з тобою, башкир і таджик, Друзі, браття твої, громоносна лавина (Рильський, II, 1960, 179);

// Радянська людина, представник Радянського Союзу.

Дітям приїзд офіцерів, видно, був за свято. Вигуками й красномовними жестами вони розповідали, що тут уже були руські (Гончар, III, 1959, 91);

// у знач. ім. ру́ська, кої, ж. Національний танець росіян;

// Музика до цього танцю.

2. Прикм. до Русь.

Дослідження найдавніших пам’яток писемності Київської Русі дуже переконливо показують, що первісною основою літературної мови цього періоду була руська (давньоруська) мова (Курс іст. укр. літ. мови. І, 1958, 23);

От немовби й розв’язано всі ті діла, які турбують руську землю, які не дають спати людям на Русі (Скл., Святослав, 1959, 40).

3. зах., заст. Український.

Став Петро Коваленко виборцем, дали йому карту голосування, а громада виписала на карті руського мужицького кандидата (Март., Тв., 1954, 179);

2 травня [1848 р.] у Львові виникла перша українська політична організація — Головна руська (українська) рада (Наука.., 11, 1968, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руський — Український [I,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. руський — ру́ський прикметник Орфографічний словник української мови
  3. руський — 1. Який стосується Стародавньої Русі: руська держава, руська земля, руська мова. 2. розм. Російський. Літературне слововживання
  4. руський — іст., український; д. русинський, руснацький. Словник синонімів Караванського
  5. руський — -а, -е. 1》 Прикм. до Русь. 2》 іст., зах. Український. Руське воєводство — адміністративно-територіальна одиниця на Україні в 15-18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. руський — Це український, праукраїнський, рутенський Словник чужослів Павло Штепа
  7. руський — РУ́СЬКИЙ, а, е. 1. Стос. до Русі. Дослідження найдавніших пам'яток писемності Київської Русі дуже переконливо показують, що первісною основою літературної мови цього періоду була руська (давньоруська) мова (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. руський — ру́ський український (ст): Українська гімназія була дійсно українською, як тоді нази́вано “руською”. Директор і професори були виключно українці (русини), а між ними було тільки трьох кацапів, а саме... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. руський — РОСІЯ́НИН (представник східнослов'янського народу, нації, що становить основне населення Росії), МОСКА́ЛЬ розм., РУСА́К розм., РУ́СЬКИЙ рідко, КАЦА́П зневажл., ВЕЛИКОРО́С (ВЕЛИКОРУ́С) заст. (Остап:) — А я.. Словник синонімів української мови
  10. руський — Ру́ський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. руський — Руський, -а, -е 1) Въ Галиціи и Буковинѣ: малорусскій, украинскій. 2) Великорусскій. Пісня народня, як українська, так і руська. Левиц. Пов. 8. 3) Великороссы. Левч. 187. Словник української мови Грінченка