1. Словник української мови в 11 томах

ручатися

РУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док.

1. Будучи впевненим у чому-небудь, гарантувати його.

Необхідно було найти артилериста-віртуоза, що влучив би з такої відстані в дзвіницю бодай одним із трьох снарядів. Ніхто з партизанських артилеристів не ручався, що йому вдасться це (Гончар, II, 1959, 77);

— Гм-гм! — промимрила редакторка. — За це я.. не можу ручитись, панно Річинська, одержите ви посаду одразу чи не одержите… (Вільде, Сестри.., 1958, 535).

◊ Голово́ю руча́тися (ручи́тися) див. голова́.

2. Брати на себе відповідальність за кого-небудь; поручатися.

— Ти що, ручишся за нього?— не вгамовувався Балащук..— Так, ручуся,— твердо і рішуче проказав Ковров.— Василь Золотаренко чесний комуніст (Рибак, Час.., 1960, 461).

Руча́тися (ручи́тися) за се́бе — відповідати за свої дії, вчинки, за свою поведінку.

— Більше цього не робіть, тату,— попередив тремтливим, сповненим гніву голосом Прохор і вихопив з батькових рук лозину. — Чуєте? Бо я не ручуся за себе (Шиян, Баланда, 1957, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ручатися — руча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ручатися — (за кого) поручатися, давати поруку кому; (за що) ґарантувати що; (за себе) відповідати. Словник синонімів Караванського
  3. ручатися — -аюся, -аєшся, недок., ручитися, ручуся, ручишся, док. 1》 Будучи впевненим у чому-небудь, гарантувати його. Ручатися головою. 2》 Брати на себе відповідальність за кого-небудь; поручатися. Ручатися за себе. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ручатися — РУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док. 1. Будучи впевненим у чому-небудь, гарантувати його. Необхідно було найти артилериста-віртуоза, що влучив би з такої відстані в дзвіницю бодай одним із трьох снарядів. Словник української мови у 20 томах
  5. ручатися — руча́тися (ручи́тися) голово́ю за кого—що і без додатка. Гарантувати що-небудь, будучи впевненим, переконаним у чомусь—комусь. — Так ви ручаєтесь головою, що в замку, крім вас, немає живої душі? — питав Ледяник. Фразеологічний словник української мови
  6. ручатися — ГАРАНТУВА́ТИ (зобов'язуватися забезпечити виконання чого-небудь), ЗАПЕВНЯ́ТИ (ЗАПЕ́ВНЮВАТИ), РУЧА́ТИСЯ, ПОРУЧА́ТИСЯ. — Док.: гарантува́ти, запе́внити, ручи́тися, поручи́тися, запоручи́тися. Словник синонімів української мови
  7. ручатися — Руча́тися, -ча́юся, -єшся гл. = ручитися. Словник української мови Грінченка