рябчик
РЯ́БЧИК, а, ч.
1. Лісовий птах родини тетерукових з рябим оперенням.
В УРСР рябчик зустрічається в лісах Полісся і Карпат, вибираючи ділянки з густим підліском, недалеко від води (Корисні птахи.., 1950, 24);
// М’ясо цього птаха, що вживається як їжа.
2. (Fritillaria L.). Рід багаторічних трав’янистих рослин родини лілійних з квітами різного забарвлення, переважно з рябим малюнком.
Дуже придатні для весняних газонів дикоростучі тюльпани, рябчики, шафрани та рястки (Весн. флора, 1955, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рябчик — ря́бчик 1 іменник чоловічого роду, істота птах ря́бчик 2 іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
- рябчик — -а, ч. 1》 Лісовий птах родини тетерукових з рябим оперенням. || М'ясо цього птаха, що вживається як їжа. 2》 Рід багаторічних трав'янистих рослин родини лілійних з квітами різного забарвлення, перев. з рябим малюнком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рябчик — РЯ́БЧИК, а, ч. 1. Лісовий птах родини тетерукових з рябим оперенням. Рябчик, тетерів і глухар гніздяться на землі, тут же часто шукають їжу (із журн.); // М'ясо цього птаха, що вживається як їжа. Словник української мови у 20 томах
- рябчик — (-а) ч. 1. морськ., крим. Флотський тільник. БСРЖ, 519; СЖЗ, 90; ЯБМ, 2, 308. 2. жрм. Радянський рубль. Коли Бурмило зайшов до кімнати, де борсався на ліжку у п'яних видіннях Мейдик... Словник жарґонної лексики української мови
- рябчик — Птах ряду куроподібних, заселяє ліси Євразії; довж. 36-45 см; в Україні охороняється. Універсальний словник-енциклопедія
- рябчик — РЯ́БЧИК (лісовий птах родини тетерукових із рябим оперенням), РЯБЕ́ЦЬ. Тетеря й рябчик, що колись, Було, і ліку їм не знали,.. кудись у інший край позалітали (Я. Щоголів); Іванов згадав, що.. лежить вбитий ним ще вранці рябець. Він витяг його і почав скубти (І. Багмут). Словник синонімів української мови
- Рябчик — Ря́бчик, -ка; -ки, -ків = Рябко́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рябчик — Рябчик, -ка м. 1) = рябко 2. Рудч. Ск. І. 201. 2) Сортъ арбузовь, у которыхъ корка съ темными полосами. Лохв. у. Словник української мови Грінченка