рядовичі
РЯДО́ВИЧІ, ів, мн. (одн. рядо́вич, а, ч.). У давній Русі — категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном.
Люди, які потрапили в кабалу до феодала, оформлену особливим договором — «рядом», звались рядовичами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рядовичі — -ів, мн. (одн. рядович, -а, ч.; рядовка, -и, ж.). 1》 У давній Русі – категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору з паном. 2》 У 14-17 ст. – члени торговельних кооперацій, власники лавок у торговельних рядах, жителі торгово-ремісничих поселень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рядовичі — РЯДО́ВИЧІ, ів, мн. (одн. рядо́вич, а, ч.). У давній Русі – категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном. Люди, які потрапили в кабалу до феодала, оформлену особливим договором – “рядом”, звались рядовичами (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах