рядовичі
рядо́вичі
-ів, мн. (одн. рядович, -а, ч.; рядовка, -и, ж.).
1》 У давній Русі – категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору з паном.
2》 У 14-17 ст. – члени торговельних кооперацій, власники лавок у торговельних рядах, жителі торгово-ремісничих поселень.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рядовичі — РЯДО́ВИЧІ, ів, мн. (одн. рядо́вич, а, ч.). У давній Русі – категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном. Люди, які потрапили в кабалу до феодала, оформлену особливим договором – “рядом”, звались рядовичами (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- рядовичі — РЯДО́ВИЧІ, ів, мн. (одн. рядо́вич, а, ч.). У давній Русі — категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном. Словник української мови в 11 томах