1. Словник української мови в 11 томах

рівнодення

РІВНОДЕ́ННЯ, я, с., астр. Час, що буває двічі на рік, коли тривалість дня й ночі на всій Землі (крім полюсів) однакова.

В дні рівнодень Сонце знаходиться на небесному екваторі (Астр., 1956, 29);

В день осіннього рівнодення положення Землі відносно сонячних променів нічим не відрізняється від її положення в день весняного рівнодення (Наука.., 4, 1962, 55);

Такі [дванадцятибальні] шторми трапляються рік у рік, лише пізньої осені та навесні — в пору рівнодення (Смолич, V, 1959, 675).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рівнодення — рівноде́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рівнодення — [р’іўноден':а] -н':а, р. мн. -ен' Орфоепічний словник української мови
  3. рівнодення — -я, с., астр. Час, що буває двічі на рік, коли тривалість дня й ночі на всій Землі (крім полюсів) однакова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рівнодення — РІВНОДЕ́ННЯ, я, с., астр. Час, що буває двічі на рік, коли тривалість дня й ночі на всій Землі (крім полюсів) однакова. У дні рівнодень Сонце знаходиться на небесному екваторі (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах