рівняти

РІВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех.

1. Робити що-небудь рівним (у 1, 2 знач.), без заглибин, виступів і т. ін.; вирівнювати.

Прийшов приказ з волості рівняти шляхи, лагодить мости та насипать на багнах греблі (Н.-Лев., II, 1956, 367);

Чередник схиливсь на ясла, Вуса хусткою рівня: Треба знати, як їх [корів] пасти, Щоб було в артілі масло, Молоко і сир щодня!.. (Вирган, В розп. літа, 1959, 24);

Я знов спускала очі до роботи і, рівняючи рукава та припасовуючи комір, вкупі з тим розважала, що за тип моя бесідниця (Л. Укр., III, 1952, 599).

2. до кого — чого, з ким — чим і без додатка. Зіставляти, порівнювати кого-, що-небудь із кимсь, чимсь.

Вона довго плакала і довго потім думала, рівняючи свої колишні мрії про дружинне [сімейне] життя до сьогочасної дійсності (Гр., II, 1963, 51);

Мені ще трудно зробити вибір, мій мозок працює, розбирає усякі деталі, рівняє, я енергійно ношусь по хаті (Коцюб., II, 1955, 263);

Чому їх [берези] так ми любимо? Чому З берізкою ми дівчину рівняєм Нам наймилішу? (Рильський, І, 1956, 451).

3. Вважати, визнавати кого-, що-небудь рівнозначним, рівноцінним комусь, чомусь у певному відношенні; уподібнювати.

[Наталка:] Не рівняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами (Котл., II, 1953, 20);

— Ну, Юзечко, не будь же дитиною! Хто ж рівняє приятельку до кавалера, а кавалера до приятельки? (Л. Укр., III, 1952, 659).

4. Робити кого-небудь однаковим із кимсь у певному відношенні; зрівнювати.

— Хіба ми ріжемо? — ледве вимовив [Чіпка], перевівши дух: — ми тільки рівняємо багатих з бідними… (Мирний, І, 1949, 334);

Народ наш — творець: і рівняє він славою щиро Митця й хлібороба, простого бійця й командира (Мур., Ідуть.., 1951, 96).

5. Розташовувати, розміщувати кого-небудь в один ряд, по рівній, прямій лінії.

Два солдати, взявши в руки гумові палиці, стали по обидва боки ламаної черги, рівняли її в шнурочок (Тют., Вир, 1964, 410).

◊ Рівня́ти крок див. крок.