ріденький
РІДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до рідки́й 2, 3, 5-7.
Недалеко шляху ріденький перелісок, поміж деревами стоїть у копицях сіно (Вас., II, 1959, 157);
От те ж саме чоло, ті ж самі очі, ріденькі вуса, гостре підборіддя, — але дух смерті поклав уже свою незриму печать на це обличчя (Хотк., І, 1966, 132);
Дощ нудно сіявся над землею і застилав усе навкруги ріденькою млою (Голов., Тополя.., 1965, 73);
Видавлюючи на нарум’яненому обличчі усмішку, вона [акробатка] кланялась у відповідь на ріденькі аплодисменти (Донч., VI, 1957, 433);
Супроти міцного, голосистого хору голосок Зіньковича здавався ріденьким, схожим на комарине дзижчання (Збан., Малин. дзвін, 1958, 230).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ріденький — ріде́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- ріденький — -а, -е. Пестл. до рідкий 2), 3), 5-7). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ріденький — РІДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до рідки́й 2, 3, 5–7. Недалеко шляху ріденький перелісок, поміж деревами стоїть у копицях сіно (С. Васильченко); От те ж саме чоло, ті ж самі очі, ріденькі вуса, гостре підборіддя... Словник української мови у 20 томах
- ріденький — Рідкий, -а, -е 1) Рѣдкій, не густой. Не жаль мені, що мак рідкий. Чуб. V. 785. 2) Жидкій. Давайте круту варити, бо рідкої ні з чого. Ном. № 9801. 3) О землѣ: рідка земля — легкая, малосвязная земля. Херс. 4) Рѣдкій, не частый. ум. ріденький, рідесенький. Словник української мови Грінченка