1. Словник української мови в 11 томах

рідкуватий

РІДКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, не зовсім рідкий (у 2-8 знач.).

Терешко сидить непорушно, насупивши рідкуваті брови (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 26);

Всюди знали приємну білозубу усмішку, точний проділ білявого, вже рідкуватого, але дуже дбайливо причесаного волосся і м’язисту, міцну постать Ервіна Майєра (Собко, Стадіон, 1954, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рідкуватий — рідкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рідкуватий — -а, -е. Трохи, не зовсім рідкий (у 2-8 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рідкуватий — РІДКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, не зовсім рідкий (у 2–8 знач.). Терешко сидить непорушно, насупивши рідкуваті брови (І. Цюпа); Всюди знали приємну білозубу усмішку, точний проділ білявого, вже рідкуватого, але дуже дбайливо причесаного волосся і м'язисту, міцну постать Ервіна Майєра (В. Собко). Словник української мови у 20 томах