рідно
РІ́ДНО, присл.
1. Те саме, що по-рі́дному.
А матуся… Ні, не видно тільки чорнії стовпці… То ж було всміхнеться рідно (Тич., II, 1957, 138);
Так ви рідно добою весінньою Шумите у нічній глибині Дальнім степом, дощем, Україною Та усім найдорожчим мені (Мас., Як пахне земля, 1958, 9);
Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м’ятою (Збан., Єдина, 1959, 12).
2. Щиро, від усієї душі, приязно.
Хлопець посміхається до неї довірливо й рідно (Ткач, Жди.., 1959, 82).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рідно — рі́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- рідно — присл. 1》 Те саме, що по-рідному. 2》 Щиро, від усієї душі, приязно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рідно — РІ́ДНО, присл. 1. Те саме, що по-рі́дному. А матуся... Ні, не видно – тільки чорнії стовпці... То ж було всміхнеться рідно (П. Тичина); Так ви рідно добою весінньою Шумите у нічній глибині Дальнім степом, дощем, Україною Та усім найдорожчим мені (Т. Словник української мови у 20 томах
- рідно — ПО-РІ́ДНОМУ (як рідні, як ведеться поміж рідних), ПО-РОДИ́ННОМУ, ПО-СІМЕ́ЙНОМУ, РОДИ́ННО, РІ́ДНО. Тут мене прийняли по-рідному і взагалі після митарств подорожніх мені здалось, що се я "додому" приїхала (Леся Українка); — Ні, донечко... Словник синонімів української мови