різьбовий
РІЗЬБОВИ́Й, а́, е́.
1. Який має різьбу (у 3 знач.).
Зусилля затиску виробів у пристроях, що створюється за допомогою різьбових, ексцентрикових та інших затискачів прикладенням фізичної сили робітника, нестале (Технол. різального інстр., 1959, 18);
Контролер ВТК перевіряє різь в отворі, вкручуючи в кожну детальку різьбову пробку (Роб. газ., 5.III 1966, 2);
// Здійснюваний за допомогою різьби.
Різьбове з’єднання.
2. Признач. для нарізування різьби (у 3 знач.).
Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу. Такі операції виконують за допомогою різьбового інструмента (Різальні інстр.., 1959, 63);
На.. додатковому супорті можна поставити прохідний, підрізний, відрізувальний, різьбовий або центрувальний різець чи свердло (Веч. Київ, 3.Х 1968, 4);
// Який використовується для вимірювання або перевірки різьби.
Найпростішим інструментом, призначеним для контролю шагу різьби, є різьбовий шаблон (Допуски.., 1958, 362);
Різьбові мікрометри із змінними вставками застосовують при перевірці середнього діаметра різьби у мітчиків (Технол. різального інстр., 1959, 201).
Значення в інших словниках
- різьбовий — різьбови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- різьбовий — [р'із'бовий] м. (на) -вому/-боув'ім, мн. -боув'і Орфоепічний словник української мови
- різьбовий — -а, -е. Прикм. до різьба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- різьбовий — РІЗЬБОВИ́Й, а́, е́. 1. Який має різьбу (у 3 знач.). Зусилля затиску виробів у пристроях, що створюється за допомогою різьбових, ексцентрикових та інших затискачів прикладенням фізичної сили робітника, нестале (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах