ріпник

РІПНИ́К, а́, ч., заст. Робітник у шахті, який видобував нафтову ропу (у 4 знач.).

Тут гнули свою спину і сивіли на роботі знедолені ріпники (Кучер, Дорога.., 1958, 159);

У вересневі дні 1939 року збулася споконвічна мрія трудящих Західної України. На повні груди дихнули бориславські ріпники, як колись називали нафтовиків (Роб. газ., 29.Х 1965, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ріпник — Ріпник: — копач ропи, неочи- щеної нафти [VIII] — робітник на нафтових промислах [21] — робітник у нафтових шахтах [II,IV] — робітник у нафтовому промислі [V] — робітник-шахтар, що працює на добуванні нафтової ропи (неочищеної нафти) [I] Словник з творів Івана Франка
  2. ріпник — ріпни́к іменник чоловічого роду, істота робітник, який видобував нафтову ропу іст. Орфографічний словник української мови
  3. ріпник — [р'іпник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/-ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  4. ріпник — -а, ч., заст. Робітник у шахті, який видобував нафтову ропу (у 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ріпник — РІПНИ́К, а́, ч., заст. Робітник у шахті, який видобував нафтову ропу (у 4 знач.). Тут гнули свою спину і сивіли на роботі знедолені ріпники (В. Кучер); Оспівані ще Франком ріпники навіть гадки не мали, яку небезпеку лишають своїм нащадкам у вигляді порожніх нафтових колодязів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  6. ріпник — Ріпник, -ка м. Работникъ, добывающій нефть. Желех. Словник української мови Грінченка