садівничий

САДІВНИ́ЧИЙ, а, е.

1. Те саме, що садівни́цький.

— Вона зараз у дитячій садівничій станції,.. виводить якісь надзвичайні троянди! (Ів., Вел. очі, 1956, 81);

— Люблю сад… Дядько Гаврило казав, що мене на садівничі курси пошле,— довірливо глянув мені в очі Степан (Коп., Подарунок, 1956, 23);

У весняній напрузі стояли щепи, і молода господиня, радіючи, білила їх вапном, потріскану кору шпарувала садівничим клеєм (Стельмах, II, 1962, 387).

2. у знач. ім. садівни́чий, чого, ч. Те саме, що садівни́к.

Мій дід був садівничим у панськім садку (Сл. Гр.);

[Люцій:] Попробуй укупі з нами садівничим бути! (Л. Укр., II, 1951, 421);

[Мелібей:] Тут, попід скелею йдучи, садівничий наспівує пісні (Зеров, Вибр., 1966, 210).