самовидець
САМОВИ́ДЕЦЬ, дця, ч. Те саме, що очеви́дець.
Про опришків знав [Василь] багато, оповідав про деяких як самовидець (Хотк., Довбуш, 1965, 44);
Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ. Самовидці їхньої смерті — бійці-передовики — похмуро поглядали з-під вушанок на чуже безкрає місто (Гончар, III, 1959, 237);
Вежі Кремля, самовидці століть, Вчувають стрімкі й гордовиті, Як серце солдатське в строю стукотить (Бажан, Роки, 1957, 256).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Самовидець — Самови́дець іменник чоловічого роду, істота літературний псевдонім Орфографічний словник української мови
- самовидець — -дця, ч. Те саме, що очевидець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовидець — Свідок, див. очевидець Словник чужослів Павло Штепа
- самовидець — САМОВИ́ДЕЦЬ, дця, ч. Те саме, що очеви́дець. Про опришків знав [Василь] багато, оповідав про деяких як самовидець (Г. Хоткевич); Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ. Словник української мови у 20 томах
- самовидець — СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬ заст., розм., ПО́СЛУХ заст.; ПОСВІ́ДНИК юр., ПОСВІ́ДЧУВАЧ юр., ПОНЯТИ́Й (свідок при обшуку). Свідки одноголосно посвідчили, що того вечора Яким Коваль був п'яний (О. Словник синонімів української мови
- самовидець — Самови́дець, -дця, -дцеві, -дцю! -ви́дці, -дців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самовидець — Самовидець, -дця м. Очевидець. Міусск. окр. Були самовидцями. Єв. Л. І. 2. Словник української мови Грінченка