1. Словник української мови в 11 томах

самовикриття

САМОВИКРИТТЯ́, я́, с. Викриття самого себе, своїх дій, учинків, недоліків, слабостей і т. ін.

[Муравйов:] Все-таки прошу вас пояснити, що значить ваше самовикриття, яке, по суті, рівне самогубству? (Голов., Драми, 1958, 314);

Комічний діалог, художня функція якого полягає в самовикритті негативного персонажа, є неодмінним елементом його [Остапа Вишні] усмішок (Рад. літ-во, 4, 1965, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовикриття — самовикриття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самовикриття — -я, с. Викриття самого себе, своїх дій, учинків, вад тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самовикриття — САМОВИКРИТТЯ́, я́, с. Викриття самого себе, своїх дій, учинків, недоліків, слабостей і т. ін. [Муравйов:] Все-таки прошу вас пояснити, що значить ваше самовикриття, яке, по суті, рівне самогубству? (С. Словник української мови у 20 томах