1. Словник української мови в 11 томах

самоврядний

САМОВРЯ́ДНИЙ, а, е. Який самостійно вирішує питання внутрішнього управління.

Ольвія, Тіра, Херсонес і ряд інших колоній на всьому протязі свого існування були самоврядними містами-державами (полісами), типовими для стародавньої Греції того часу (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 246).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоврядний — самовря́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самоврядний — -а, -е. Який самостійно вирішує питання внутрішнього управління. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоврядний — САМОВРЯ́ДНИЙ, а, е. Який самостійно вирішує питання внутрішнього управління. Ольвія, Тіра, Херсонес і ряд інших колоній на всьому протязі свого існування були самоврядними містами-державами (полісами), типовими для стародавньої Греції того часу (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах