самовідречення
САМОВІДРЕ́ЧЕННЯ, я, с. Те саме, що самозре́чення.
Коли ми були в нужді, по смерті батька, з якою витривалістю, з яким самовідреченням вона зносила все, уривала собі від рота, щоб не дати нам із мамою почути недостатку! (Фр., VI, 1951, 293);
— Не можу,— відповів з героїчним самовідреченням бравий вояка Швейк,— мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 351).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовідречення — самовідре́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самовідречення — -я, с. Те саме, що самозречення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовідречення — САМОВІДРЕ́ЧЕННЯ, я, с. Те саме, що самозре́чення. Коли ми були в нужді, по смерті батька, з якою витривалістю, з яким самовідреченням вона зносила все, уривала собі від рота, щоб не дати нам із мамою почути недостатку! (І. Словник української мови у 20 томах