самовідречення
САМОВІДРЕ́ЧЕННЯ, я, с.
Те саме, що самозре́чення.
Коли ми були в нужді, по смерті батька, з якою витривалістю, з яким самовідреченням вона зносила все, уривала собі від рота, щоб не дати нам із мамою почути недостатку! (І. Франко);
– Не можу, – відповів з героїчним самовідреченням бравий вояка Швейк, – мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовідречення — самовідре́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самовідречення — -я, с. Те саме, що самозречення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовідречення — САМОВІДРЕ́ЧЕННЯ, я, с. Те саме, що самозре́чення. Коли ми були в нужді, по смерті батька, з якою витривалістю, з яким самовідреченням вона зносила все, уривала собі від рота, щоб не дати нам із мамою почути недостатку! (Фр. Словник української мови в 11 томах