1. Словник української мови в 11 томах

самодержавний

САМОДЕРЖА́ВНИЙ, а, е, політ.

1. Який має необмежену державну владу.

На чолі Російської держави стояв самодержавний цар, який сам був першим поміщиком (Іст. СРСР, І, 1956, 176);

// Який діє, поводиться свавільно; повновладний.

Владичество [влада] над душами людей робило пушкарів самодержавними деспотами (Хотк., II, 1966, 54).

2. Заснований на самодержавстві, який є проявом самодержавства; який існує при самодержавстві.

Українська дожовтнева література розвивалася, як відомо, у надзвичайно важких умовах, бо самодержавний соціальний гніт на Україні супроводжувався і посилювався національним (Рад. літ-во, 3, 1971, 38);

Умови виховання П. Тичини були складними. Семінарія, в якій він учився, готувала з своїх вихованців вірних слуг самодержавного режиму (Іст. укр. літ., II, 1956, 350);

// Яким править самодержець.

Самодержавна Росія завжди була оплотом всієї європейської реакції (Ленін, 2, 1969, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самодержавний — самодержа́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самодержавний — -а, -е, політ. 1》 Який має необмежену державну владу. || Який діє, поводиться свавільно; повновладний. 2》 Заснований на самодержавстві, який є проявом самодержавства; який існує при самодержавстві. || Яким править самодержець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самодержавний — Всевладний Словник чужослів Павло Штепа
  4. самодержавний — САМОДЕРЖА́ВНИЙ, а, е, політ. 1. Який має необмежену державну владу. На чолі Російської держави стояв самодержавний цар, який сам був першим поміщиком (з навч. літ.); // Який діє, поводиться свавільно; повновладний. Словник української мови у 20 томах
  5. самодержавний — МОНАРХІ́ЧНИЙ (пов'язаний з політичним режимом на чолі з монархом), МОНАРХІ́СТСЬКИЙ, ЦА́РСЬКИЙ, КОРОЛІ́ВСЬКИЙ. Чиясь злодійкувата рука нишпорить по селах.., сіючи отруйний сморід монархічної реакції (В. Словник синонімів української мови
  6. самодержавний — Самодержа́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. самодержавний — Самодержавний, -а, -е Самодержавный. К. Кр. 14. Прикриває своє самодержавне чоло чернечим клобуком. Морд. II. 32. Словник української мови Грінченка