1. Словник синонімів української мови

самодержавний

МОНАРХІ́ЧНИЙ (пов'язаний з політичним режимом на чолі з монархом), МОНАРХІ́СТСЬКИЙ, ЦА́РСЬКИЙ, КОРОЛІ́ВСЬКИЙ. Чиясь злодійкувата рука нишпорить по селах.., сіючи отруйний сморід монархічної реакції (В. Еллан); По містах пани гризуться між собою, хто за славу, хто за царську ласку (Леся Українка). — Пор. мона́рх, самодержа́вний.

САМОДЕРЖА́ВНИЙ (пов'язаний з самодержавством), САМОДЕРЖА́ВНИЦЬКИЙ рідше, АБСОЛЮТИ́СТСЬКИЙ, АВТОКРАТИ́ЧНИЙ. — Пор. монархі́чний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самодержавний — самодержа́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самодержавний — -а, -е, політ. 1》 Який має необмежену державну владу. || Який діє, поводиться свавільно; повновладний. 2》 Заснований на самодержавстві, який є проявом самодержавства; який існує при самодержавстві. || Яким править самодержець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самодержавний — Всевладний Словник чужослів Павло Штепа
  4. самодержавний — САМОДЕРЖА́ВНИЙ, а, е, політ. 1. Який має необмежену державну владу. На чолі Російської держави стояв самодержавний цар, який сам був першим поміщиком (з навч. літ.); // Який діє, поводиться свавільно; повновладний. Словник української мови у 20 томах
  5. самодержавний — Самодержа́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. самодержавний — САМОДЕРЖА́ВНИЙ, а, е, політ. 1. Який має необмежену державну владу. На чолі Російської держави стояв самодержавний цар, який сам був першим поміщиком (Іст. СРСР, І, 1956, 176); // Який діє, поводиться свавільно; повновладний. Словник української мови в 11 томах
  7. самодержавний — Самодержавний, -а, -е Самодержавный. К. Кр. 14. Прикриває своє самодержавне чоло чернечим клобуком. Морд. II. 32. Словник української мови Грінченка