1. Словник української мови в 11 томах

самозвеличення

САМОЗВЕЛИ́ЧЕННЯ, я, с. Звеличення себе, своїх достоїнств, заслуг.

Виступаючи перед бійцями, він [замполіт] навчився підшукувати гарні звучні слова. Але не було в тих словах ні фальші, ні самозвеличення (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самозвеличення — самозвели́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самозвеличення — -я, с. Дія за знач. саозвеличуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самозвеличення — САМОЗВЕЛИ́ЧЕННЯ, я, с. Звеличення себе, своїх достоїнств, заслуг. Виступаючи перед бійцями, він [замполіт] навчився підшукувати гарні звучні слова. Але не було в тих словах ні фальші, ні самозвеличення (Ю. Бедзик). Словник української мови у 20 томах